Ще 20 років тому в Росії не було ніякої плутанини з календарями: тоді більшість населення чути не чули ні про які китайських або японських календарях, а про юліанському календарі знали лише те, що його «скасували» в 1918 році. Однак за цей час відбулися значні суспільно-політичні зміни, Російська Православна церква стала повертати собі суспільне значення, все більше число людей з різним ступенем формалізму стали іменувати і вважати себе віруючими. У зв`язку з цим неминуче було часткове відновлення позицій юліанського календаря, адже саме він є основою церковного православного календаря.
Спасибі Цезарю за юліанський календар
Гай Юлій Цезар залишив глибокий слід в історії людства найрізноманітнішими своїми діяннями, в тому числі і введенням в 45 році до нашої ери в Римській республіці календаря, який згодом отримав в його честь найменування юліанського і став базою православного календаря. Справедливості заради варто відзначити, що сам Цезар, звичайно, створенням календаря не займався, а запросив з Олександрії групу вчених на чолі з Созигеном, але суті це не міняє. Саме юліанський календар, що розділив рік на 12 місяців і 365 днів, який вніс один додатковий день на чотири роки і встановив в якості початку року 1 січня, сформував календарну систему західної цивілізації на наступні дві з гаком тисячі років аж до теперішнього моменту. Адже і григоріанський календар, введений в XVI столітті і є універсальним для всього світу, є, по суті, тим же юліанським, але з певними модифікаціями в частині визначення високосних років - в юліанському календарі такими є всі роки, кратні 4, в григоріанському ж кратні 100, але не кратні 400. через це розбіжності поступово по днях накопичується різниця між двома календарями: в позаминулому столітті вона становила 12 днів, в XX-XXI століттях дорівнює 13 діб, а в наступному столітті буде вже 14 днів.
Російська Православна церква є інститутом, в якому особливо шанують освячені багатьма століттями традиції, до числа яких належить і юліанський календар. До того ж в очах Церкви григоріанський календар стійко асоціюється з Радянською владою, яка перейшла на дану календарну систему. Тому церковне життя РПЦ здійснюється за юліанським календарем, причому Російська помісна церква належить до так званих старостильних православних церков, тобто використовують старий календар в своєму повсякденному житті (до старостильних відносяться також Єрусалимська, Сербська і Грузинська церква). Решта ж, новостільние церкви, здійснюють повсякденне життя за григоріанським календарем, при цьому церковні свята продовжують розраховувати за старим стилем.
Перехідні церковні свята
Саме з датами церковних свят і пов`язані основні непорозуміння для російського суспільства. Більшість парафіян РПЦ є новонаверненими, тобто зовсім недавно розпочали активну церковне життя, що складається з відвідування богослужінь, здійснення Таїнств і хоча б часткового проходження церковному регламентом життя. Для них, а також для цікавляться, але не бажають глибоко вникати в подробиці церковного життя, православний календар являє певну загадку. Причина цього в тому, що церковні свята в Православ`ї бувають як перехідними за датою, так і не переходять. Тобто ті свята, які визначаються в залежності від постійного за датою (25 грудня за старим стилем, 7 січня за новим) свята Різдва Христового, є «нерухомими» - наприклад, свято Хрещення Господнього (6 січня за старим стилем, 19 січня за новим ) або свято Преображення Господнього (6 серпня за старим стилем, 19 серпня за новим). А ось свята, які розраховуються за датою головного християнського свята, Пасхи Христової, є перехідними, так як переходить є дата самої Пасхи (до таких свят відноситься більшість церковних свят).
