Як звертатися до батьків: ви або ти
Цим питанням задаються багато і влаштовують справжні словесні баталії на користь свого варіанту. ХОЧУ поставив собі за мету знайти золоту середину.
читати такожЯк налагодити відносини з вихователем в дитячому садуМам, Ви мене втомили
за
На форумах прихильники цієї форми звернення вважають, що таким чином вони підкреслюють повагу до батьків, визнають їх досвід, мудрість. А «тикання» нібито зводить батьків в категорію ровесників-приятелів. Як приклад наводиться досвід 19 століття, коли до батьків зверталися на «ВИ», що створювало певну дистанцію, але не віддаляло.
протиники ж упевнені, що «виканіе» в будь-якому випадку занадто формально і робить близьких людей «чужими». Про який довірчому спілкуванні може йти мова?
Тату, ти не правий
за
Спілкування на ТИ говорить про спілкування на рівних, що виводить відносини з батьками на новий рівень взаємоповаги. Форма ВИ цілком виправдана в спілкуванні з бабусями-дідусями, дядьками-тітками, проте в зверненні до батьків така форма позбавляє теплоти і довіри, вважають прихильники подібного стилю спілкування.
проти
Спілкування на ВИ дозволяє мінімізувати сплеск негативних неповажних емоцій по відношенню до праотців - погодьтеся, істерія, звертаючись до людини на ВИ набагато складніше, ніж послати «в далеке плавання» на ТИ.
коментар експерта
Спірні форми звернення коментує психолог Любченко Олена.
ВИ для багатьох з нас несе тільки офіційний характер, а ТИ відвертий доброзичливий відтінок. Поза контекстом, місцевих традицій і звичок, соціального походження говорять, неможливо судити, як говорити вежливей. І етикет тут зовсім ні при чому в наш час. Здається що, ВИ висловлює повагу до людини. До вищим і незнайомим прийнято звертатися на ВИ. Але чому тоді близьким, кажучи ТИ теж висловлюється повага? Невже, повагу сторонніх сильніше, ніж повагу близьких і рідних? Чи не дивно, що до Бога ми звертаємося на ТИ, а до будь-якого дрібного начальнику на ВИ? Парадокс! Може, справа все-таки не в повазі? Тоді в чому?
Звернення на ТИ або на ВИ сильно залежить в усі віки від моди. Вкоренилася така традиція, що для прояву поваги потрібно говорити ВИ. Але даний щира повага залежить не від сказаного ВИ, а від мовних традицій кожної місцевості. Привезене свого часу звернення на ВИ з Польщі та з Франції (в різні часи і в різні країни) тепер практично відсутній в багатьох іноземних мовах. Хоча є країни, де відсутня звернення на ТИ.
За Петра I виканье виражало соціальний статус, положення в соціальній структурі, а не повагу до людини. Ось у чому секрет цього займенника. Набагато пізніше людську свідомість спростило це розуміння: ВИ-положення трансформувалося в ВИ-повагу. І поступово і положення, і повага стали підкреслювати через ВИ.
І ось тут включається таки психологія людини. Абсолютно природне бажання відчувати до себе повагу оточуючих, чути до себе поважне звернення підштовхнуло людини до того, щоб зайняти положення хоча б через звернення до себе ВИ. Така собі ілюзія положення = поваги в «гонці по вертикалі». У суспільстві склався певний етикет. Добре це чи погано, не важливо абсолютно. Занадто сильно він укорінився. І звернення на ВИ підкреслює відсторонено-шанобливе ставлення до людини. Воно як би оберігає нас від грубості, а й від прямих контактів. Утримує кордону. А звернення на ТИ навпаки наближає, зрівнює, одомашнює спілкування. І навіть є в якомусь роді інтимним. Ніби допускає співрозмовника в зону комфорту. Серед психологів якось само собою зрозуміле звернення один до одного на ТИ і в спілкуванні з клієнтом. Вважається, що це більш довірча форма звернення, ніж ВИ.
