Напевно, це сильно схоже на стереотип, але така вже думка більшості: не було в 90-ті роки минулого століття в російському шоу-бізнесі співачки, чий голос, сценічний образ і тематика пісень більшою мірою відображали національні жіночі думи і настрої, ніж це було притаманне Тетяні Буланової. І ліричні, що нагадують сумні російські народні пісні, мелодії, і задушевно-тужливі тексти про нелегку жіночу долю, і сама Тетяна, яка виходила на сцену з особою царівни Несміяни - все це сприяло тому почуттю спорідненості і єднання, яке і забезпечувало Буланової повні концертні зали. Навіть її спроби в кінці 1990-х - початку 2000-х урізноманітнити імідж більш веселими, танцювальними композиціями не надто вплинули на її сприйняття.
Такі горе-бібліотекарі теж співають
Тетяна Буланова народилася 6 березня 1969 року в Ленінграді, в інтелігентній, як і годиться в північній столиці, але зовсім далекої від музики сім`ї: її батько був військовим моряком, який пішов згодом у запас у званні капітана першого рангу, мама працювала фотографом. Та й сама Тетяна довгий час не виявляла до музики і співу істотного інтересу. У дитинстві їй набагато більше подобалася художня гімнастика і стрибки на батуті, ніж в юні роки вона активно і займалася. Однак батьки, в першу чергу мама, стурбовані частим і серйозним дитячим травматизмом, від гріха подалі віддали Таню в музичну школу, в клас фортепіано. Як слухняний дитина, Буланова справно відучилася і закінчила музичну школу, однак особливого захоплення оволодіння основами гри на цьому музичному інструменті у неї не викликало.
Без ярого наснаги відвідувала Тетяна і загальноосвітню школу, хоча завжди вчилася добре. Набагато більше дівчину цікавила акторська професія, і юні роки пройшли під знаком мрії про сцену і про надходження в театральне училище. Власне, під цим же знаком близько 14-15 років завдяки старшому братові Валентину Тетяна навчилася грати на гітарі і незабаром стала в вузькому колі виконувати міські романси- особливою любов`ю у неї користувалися пісні Жанни Бачівськ на вірші Булата Окуджави. Згідно з планами Буланової в випускному класі, вона повинна була-таки вступити до театрального, але спочатку, для отримання досвіду, потрібно було потрапити в Ленінградський державний інститут культури імені Крупської, щоб вже після року навчання в стінах цього навчального закладу, навантажившись досвідом, йти штурмувати театральні вузи. Однак відразу після школи успішно скласти іспити не вийшло, а на наступний рік на творчі факультети Інституту культури набору не проводилося і довелося майбутній співачці вступати на вечірнє відділення бібліотечного факультету.
Від долі не втечеш…
Невідомо, як склалася б доля Тетяни Буланової як бібліотекаря-бібліографа, але отримати диплом їй не судилося: в 1989 році вона почула, що виробляється набір в школу-студію при ленінградському мюзик-холі, згадала про свої підліткових вокальних експериментах і успішно поступила на вокальне відділення. Як зараз стало зрозуміло, це була доля - вже в кінці 1989 року до одного з викладачів вокального відділення школи-студії з проханням звернувся музикант Микола Тагрін, керівник групи «Літній сад». Суть прохання була проста - порекомендувати здатну молоду вокалістку, з якою група могла б почати співпрацю. Так склалося, що рекомендована була саме Тетяна Буланова, яка в січні 1990 року записала з «Літнім садом» першу пісню (яка носила назву «Дівча») і провела перший виступ на сцені в квітні того ж року в Ленінграді.
