Популярні пісні з`являються постійно і у великій кількості, колись їх іменували шлягерами, тепер називають хітами. Але є пісні, які по-справжньому змінюють життя людей, символізують долю цілого покоління, відображають настрої і сподівання свого часу. Називати такі пісні просто популярними безглуздо, а якогось особливого терміна для їх позначення ще не придумали. Анна Герман виконала відразу кілька подібних пісень, ставши справжнім голосом Радянського Союзу шістдесятих-сімдесятих років.
Полька з Узбекистану
Анна Вікторія Герман народилася 14 лютого 1936 року в узбецькому місті Джамбулі. Історія її родини трагічна, як і історії багатьох сімей, що жили в СРСР в сталінські часи. Її батько, Євген Герман, виявився в Узбекистані, намагаючись врятуватися від можливих репресій: сам він походив із осів на Україні на початку XIX століття забезпеченого німецького роду, його батько вже був заарештований і засланий до табору, брат був змушений бігти в Німеччину. Сам Євген в спробі сховатися від органів дістався до Узбекистану, де і зустрів Ірму Мартенс, вчительку німецької мови, чиї предки, голландські протестанти-меноніти, оселилися на території Російської імперії в XVIII столітті. У молодої сім`ї народилися двоє дітей, спочатку Анна, потім Фрідріх, однак Євгену все-таки не вдалося сховатися від всевидющого ока НКВС: в вересні 1937 року він був заарештований і, як з`ясувалося пізніше, в 1938 році був розстріляний. Ірма з двома дітьми була вислана в Киргизію, де незабаром від хвороби помер Фрідріх. У наступні кілька років у Ганни Герман і її матері не було постійного притулку, вони були змушені в важкий воєнний час кочувати по різних містах Сибіру і Середньої Азії, поки в 1943 році Ірма не вийшла повторно заміж за тимчасово знаходився в Джамбулі офіцера Війська Польського Германа Бернера . Бернер загинув в 1944 році в Білорусії, проте сам факт заміжжя за польським офіцером зіграв у долі родини вирішальну роль. У 1946 році Ірма отримала лист від товариша по службі свого другого чоловіка, в якому висувалося припущення, що за збігом обставин Герман Бернер міг залишитися в живих. Це припущення не підтвердилося, зате з цим папером на руках Ірма отримала привід для переїзду з дочкою в Польщу.
Через три роки після переїзду мати і дочка влаштувалися в місті Вроцлав, де Анна і закінчила школу, в якій була старанною ученицею і де вперше спробувала використовувати свої вокальні дані. Тут же Анна в 1955 році вступила на геологічний факультет Вроцлавського технологічного університету, закінчила його, але за фахом не працювала жодного дня, так як її участь у студентській самодіяльності продемонструвало їй і оточуючим, що у неї явний співочий дар. Тому з 1961 року, після закінчення Вроцлавського університету та отримання офіційного дозволу на професійну діяльність в якості співачки за результатами кваліфікаційного іспиту, Герман почала виступати в польських містах з різними музичними колективами.
Коли національність не важлива
Незабаром Анна Герман, чий талант не залишився непоміченим, вийшла на новий рівень: в 1963 році вона зайняла призові місця на музичних фестивалях в Сопоті та Ольштині, а в 1964 році отримала відразу дві перших премії на міжнародному музичному фестивалі в Сопоті. Співачку запросили на гастролі в Радянський Союз, де душевна і лірична манера виконання Анни відразу завоювали безліч шанувальників. До того ж чималу роль зіграло і зав`язалася близьке знайомство з Анною Качаліна, музичним редактором радянської студії-монополіста в області грамзапису «Мелодія». Саме тоді Герман почала записувати на «Мелодії» пісні російською мовою, через що її популярність в СРСР ставала все більше, а в Польщі багато її вважали скоріше російської, ніж польської, співачкою.
