Більшість артистів на сучасній російській естраді з легкістю заслуговують докорів або в тому, що у них відсутні вокальні дані, або у відсутності профільного музичної освіти. Але, як показує історія вітчизняного шоу-бізнесу, навіть наявність і пристойних вокальних даних, і прекрасна музична освіченість не захищає артистів від репертуару вельми сумнівної якості. За прикладом далеко ходити не потрібно: Катя Лель, що володіє гарним голосом і має диплом Російської академії музики імені Гнесіних, увійшла в народну свідомість абсолютно не з цим, а вельми багатозначними хітами на кшталт «Мусі-пусі» або «Джага-джага».
Чи не захотіла бути першою на селі
Катерина Миколаївна Чупринина, як насправді звуть Катю Лель, народилася 20 вересня 1974 року в столиці Кабардино-Балкарської республіки, місті Нальчик. Хоча її родичі не мали відношення до професійної музики, в родині музику все любили, тому не дивно, що Катя з ранніх років росла в музичній атмосфері. А тут ще старшій сестрі Ірині купили піаніно для занять, і трирічна майбутня співачка щосили намагалася підспівувати під час музикувань. Досить швидко виявилося, що музичні обдарування молодшої дочки глибше і ширше, ніж у інших членів сім`ї: все-таки далеко не кожному навіть талановитому дитині під силу вчитися в музичній школі відразу в двох класах, фортепіано і хорового диригування. Наступним логічним кроком стало закінчення музичного училища і надходження на вокальне відділення Північно-Кавказького інституту мистецтв. Однак Катерині не давала спокою думка про те, що вона здатна домогтися більшого, ніж бути однією з кращих співачок в нехай і чудовою, але все-таки маленькій Кабардино-Балкарської республіки. Як будь-який не обділений талантом і амбіціями людина в Росії, Катя ризикнула відправитися в Москву. Підкорювати, так би мовити.
Процес цей в цілому вдався, але розтягнувся на досить тривалий час. Так склалося, що влітку 1994 року, коли Катерина приїхала в Москву, в столиці, в парку імені Горького, проходив конкурс молодих виконавців «Музичний старт», членом журі якого був сам Лев Лещенко. Катя, будучи однією з учасниць (і, до речі, лауреаткою), зуміла передати Льву Валеріанович касету із записами. Дуже скоро Лещенко зв`язався з нею і запросив не тільки надходити в Російську академію музики на курс, який він набирав, а й стати членом його гастрольного музичного колективу. Зрозуміло, дівчина, тільки-тільки що приїхала з Нальчика, не могла пропустити таку можливість - і наступні чотири роки Катя одночасно їздила з Лещенко по гастролях в якості бек-вокалістки і вчилася на заочному відділенні Гнесінки, яку з відзнакою закінчила в 1998 році.
У шоу-бізнесі всі засоби хороші
З того ж року почалася і сольна кар`єра Каті Лель, яка вже до цього моменту вибрала собі злегка карамельний, але запам`ятовується сценічний псевдонім. Почалася ця кар`єра, потрібно відзначити, вельми багатообіцяюче: в 1998 році у Лель вийшов перший сольний альбом «Єлисейські поля», а до кінця року, завдяки композитору та поету Євгену Кемеровському, у неї з`явився справжнісінький, як то кажуть, стопудовий, суперхіт. Романтична пісня «Я за тобою сумую» вельми вигідно відрізнялася на тлі переважної більшості інших пісень того часу якісної мелодією, цікавою поезією і свіжим, сильним голосом молодої співачки. Та й першу широку популярність у продюсерів і слухачів Катя Лель заробила саме тоді.
