У Російській Федерації є власний шоу-бізнес, і це вже привід якщо не для гордості, то для певної міри гідності. Однак будьмо відвертими: переважна більшість як музичного матеріалу, так і самих виконавців у вітчизняному шоу-бізнесі знаходяться не витримують жодної критики. Причому якщо в 90-е це було обумовлено юним віком шоубізу, то в новому столітті біда полягає в виключно продюсерському сприйнятті галузі як конвеєра одноразових проектів для отримання прибутку. Правда, і в цьому практично темному царстві є кілька «променів світла», по-справжньому талановитих і самобутніх творчих одиниць. І до їх числа, поза всяким сумнівом, належить і Анжеліка Варум.
Музичний талант плюс музичне середовище - в сумі виходить зірка
При більш детальному знайомстві з біографією Анжеліки Варум з`ясовується, що зовсім не дивно, чому вона стала одним з найбільш яскравих явищ російської естради. Дивним було б, якби вона не стала помітною творчою особистістю, особливо на тлі незліченних виконавців вельми сумнівних обдарувань. Народилася Марія Варум (справжнє ім`я співачки) 26 травня 1969 року в Львові. Власне, володіти музичними здібностями їй було на роду написано долею і спадковістю: її батько, Юрій Варум, професійний композитор і фахівець з аранжуванням, мати, Галина Шаповалова, театральний режисер. Музики в родині Варум було не просто багато, музика була всюди і завжди, музика була частиною сім`ї. Так що успадковані здібності Марії швидко були помічені батьком, який був чимало здивований, що дівчинка дошкільного віку не тільки сприймає складні музичні твори, а й розуміє їх з воістину професійним витонченістю.
Цілком природно, що Юрій Варум взявся за музичну освіту дочки самостійно: по-перше, йому хотілося огранувати цей «діамант» так, як він вважає за потрібне. По-друге, Варум був принциповим противником радянської системи середнього музичної освіти, не без підстав вважаючи, що в стінах державних навчальних закладів частіше не розвивають творчу індивідуальність, а знищують її, заганяючи в жорсткі встановлені рамки. Тому вже в п`ятирічному віці Марія стала вчитися грати на фортепіано, а в шкільні роки опановувала грою на гітарі та азами професійного вокалу під керівництвом батька. Правда, все це не допомогло їй після закінчення школи вступити до театрального інституту - на іспиті просто-напросто підвів яскраво виражений український акцент, що вважалося в акторському середовищі серйозним дефектом. Однак Марію і її батька це не сильно засмутило, адже в той час, у другій половині 1980-х, почався бурхливий розвиток музичного ринку, Юрій Варум організував власну студію, куди в якості бек-вокалістки і взяв свою дочку. Завдяки кільком сезонах такого практичного навчання до 1990 року Марія Варум була готова до спроби почати сольну кар`єру.
Сімейний бізнес
Правда, для цього дівчині довелося змінити ім`я на псевдонім: Юрій Варум, новоспечений продюсер, порахував, що ім`я «Анжеліка Варум» приверне більше уваги громадськості, ніж «Марія Варум». Потрібно відзначити, що його розрахунок виправдався. Однак головною складовою успіху проекту «Анжеліка Варум» стало зовсім не це, а гармонійний сплав високоякісного музичного матеріалу від Юрія Гнатовича і оригінального голосу і манери виконання його дочки. Уже перший альбом Анжеліки Варум, «Good Bye, мій хлопчик», що вийшов в 1991 році, став справжнім музичним подією, багато в чому завдяки таким хітам, як однойменна композиція і пісня «Людина-свисток». Випущений в 1993 році альбом «Ля-ля-фа» і зовсім став культовим і визначальним у творчості Анжеліки Варум. Саме на цій платівці зосередилися ті пісні, які і вписали прізвище «Варум» в історію вітчизняного поп-музики і культури в цілому: «Ля-ля-фа», «Городок» і «Художник, що малює дощ».
