Вірші про тата для молодших школярів
Вірші про тата і про тата для дітей
вірші про татові і про папу для дітей молодшого шкільного віку. Ці вірші можна використовувати при складанні сценаріїв і святкових заходів на 23 лютого - День Захисника Вітчизни.
О. Бундура
А ЯК ЖЕ ПО ІНШОМУ?
Ми таємниці один одному
свої довіряємо
І все один про одного,
Напевно, знаємо.
А як же по іншому?
А як же по іншому ;
Ми дружимо, а це
Багато що значить.
Ми з татом давно
Мужики, а не діти,
Можу я за папу
Віддати все на світі.
Йому те ж саме
Зробити не слабо.
А як же по іншому?
На те він і тато!
М. Хрущова
ХОРОШИЙ ХІД
Ми в шахи з татом граємо
І яблука мовчки жуємо.
Мій тато в грі непохитний,
Але я
нападаю ферзем!
Я партію почав чудово;
З`їв пішака,
слона
і коня,
Але тато пішов цікаво;
Він яблуко з`їв у мене!
О. Бундура
Я ПОРУЧ ЗАВЖДИ
Я вночі тихенько з дивана злізаю,
І до тата тихенько в ліжко заповзають,
І тихо-претихий лежу, як мишка,
І так засинаю у тата під пахвою.
А вранці він тільки відкриє очі
І скаже мені весело: - Ну, чудеса!
Звідки ти взявся? Ось здивував!
- Так я ж завжди з тобою поруч був!
Е. Григор`єва
дзвінки ХОЛОДИЛЬНИК
Холодильник о сьомій ранку
Задзвонив: вставати пора!
Папа здивувався і розпорядився:
- Викликайте, - каже,;
майстри, і терміново.
Холодильник, а дзвонить!
Та ще так точно!
Довго майстер вивчав
холодильник дзвінкий,
Головою похитав:
- Чи не знайду поломки!
А потім пригадав папа:
- Ах, який же я тюхтій!
Помилково в холодильник
Поклав вчора будильник!
І. Шевчук
НОВИЙ ЗАМОК
Ми вставляли в двері замок.
Старий - двері тримати не міг.
Занедужав.
Ми вставляли з другої години.
Нарешті замок готовий.
І засув.
Тато мій в захват прийшов.
Грюкнув дверима, відійшов:
- Добре!
Добре...
Куди вже гірше;
Ми-то з папою зовні!
О. Бундура
ЗРАНКУ
Я одягнувся і вмився;
Папа голився,
Я поки до столу сідав;
Папа голився,
Чаю я вже напився;
Папа голився,
голився,
голився,
А потім сказав: - Послухай,
Ось які МИ - копуші.
С. Махотин
Я тинялися без ЦІЛІ
Мені тато сказав:
«Не тинятися без мети!»
Я з папою сперечатися не став:
Чи не бачив він, як журавлі пролетіли
І дощ їм услід проскакав.
Мій зайнятий тато помітив чи,
Як краплі в траві шелестять,
Як руда кішка приховує в підвалі
Своїх незграбних кошенят.
Мені лист тополиний на кепку сідав,
І вітер ганявся за мною.
А бідний мій тато з балкона сердився
І кликав мене терміново додому.
...І довго потім згадував я в ліжку,
Як листя шуміли, ворони галасували,
Як калюжі мене відпускати не хотіли,
Як весело було тинятися без мети!
О. Бундура
ЯК ПАПА ЖИВ У ДИТИНСТВО
Папа вранці сам вставав,
Все до краплини з`їдав,
Чи не випускав з рук, уявіть, чашок,
Ніколи не рвав сорочок,
І не бігав босоніж,
І не клацав мовою,
І з дворняжкою не дружив;
дуже
нудно
батько
жив!
Л. Уланова
Про суперменів
Я так люблю в кіно ходити,
Дивитися про лицарів, ковбоїв,
Мрію я схожим бути
На суперменів і героїв.
Але тато хмикнув і сказав:
«Мускулатура підкачала,
І підкачати її в спортзал
Іди, мабуть, для початку.
А то захочеш світ спасти
Що ще робити суперменові? ;
Раптом: бац! І стінка на шляху.
Як перелізеш через стіну?
А щоб лиходіїв наздоганяти,
Ти біг освоюй і лижі.
Героєм вмить не зможеш стати,
Але до мети точно станеш ближче! »
О. Бундура
ПОВЕРНЕННЯ З ПРОГУЛКИ
Йшов дощ, і вітер з ніг збивав,
Втомилася мама, я втомився,
Здавалося, немає більше сил,
Але тут нас тато затулив,
І ми за татової спиною,
Як за кам`яною стіною!
Ще трохи - і наш поріг ...
Тепер йти надійніше.
Уже не вітер - вітерець,
Уже не дощ, а дощик!
С. Махотин
В ПАРКУ
Набігавшись, ліг я на сніг,
І тут же поруч плюхнувся Олег.
Маринка почухала мокрий лоб
І з вереском теж звалилася в замет.
І відразу настала тиша,
Лише чути було, як голосно ми дихали.
Над нами зеленіла висота
Ялиновими густими поверхами.
Як здорово трохи полежати
І ні про що особливо не думати,
Одну сніжинку поглядом проводжати,
А на іншу потихеньку дути.
- Простудитесь! - Нам тато закричав.
Всі нас лаяли, крім дядька Петі,
Який головою похитав:
- Які ПОЗИТИВНІ діти!
І. Шевчук
ЯКБИ
Якщо я б став раптом татом,
Ну а тато мною б став;
Папі колишньому тоді б
Я б ласкаво сказав:
- Те, що ти розбив тарілку,;
Це, братику, не біда.
На перехожих вилив грілку;
Теж, знаєш, дурниця.
Що сусідові двері заляпали;
Я збиток возмещу ...
Але, що був ти раніше татом;
Ось за це, не сподівайся,
За таке не прощу!
Попереду у нас весь день;
Признавайся, де ремінь?
О. Бундура
У глухому лісі
Я в ліс такий потрапив вперше,
Я чув: десь вовки вили,
І ліс так довго не закінчувався,
Я йшов і йшов, а він хитався
І нахилявся мені назустріч,
І між дерев крався вечір,
І кожен кущ у темряві тремтів.
Але було мені зовсім не страшно:
Я тата за руку тримав!
