Публічні фігури такого масштабу, як Людмила Гурченко, приречені на те, щоб з їх біографією, більш-менш повної і правдивої, були знайомі всі. В даний час завдяки пресі загальновідомими стають практично всі відомості з життя зірок. Ось тільки є дуже вузьке коло осіб, про яких судили і будуть судити не по їх «цивільним» біографій, а по їх творчості ...
«Зниклі» шістдесяті
Людмила Марківна Гурченко з`явилася на світ 12 листопада 1935 року в Харкові, в сім`ї співробітників Харківської філармонії Марка і Олени Гурченко. Як відомо, Харків опинився в німецькому тилу вже через кілька місяців після початку Великої Вітчизняної війни, так що Людмила разом з мамою близько двох років жили, як їм багато не встигли покинути місто харків`яни, в фашистської окупації. Марк Гурченко при цьому пройшов всю війну в якості солдата і благополучно повернувся додому після Перемоги. На той час Людмила вже два роки була школяркою: вона почала вчитися відразу після того, як в серпні 1943 року був звільнений Харків. Правда, за власними спогадами актриси, в вивченні шкільних предметів вона була не дуже старанною, з досить ранніх років відчувши інтерес до музичного, хореографічного та артистичному творчості.
Тому ніхто із знайомих не здивувався, коли в 1953 році, після закінчення школи, Гурченко вирішила стати актрисою. Здивувалися тому, що зовсім ще юна дівчина набралася нахабства і насмілилася вирушити надходити не куди-небудь, а в Москву, прямо до ВДІКу. Однак Сергій Герасимов, в тому році спільно з Тетяною Макарової набирав акторський курс, відразу розгледів в юної українки незвичайний талант. Саме вельми впливовий в радянському кінематографі Герасимов багато в чому і посприяв тому, що головну роль в повноцінному режисерському дебюті Ельдара Рязанова «Карнавальна ніч» зіграла саме Гурченко, тоді ще студентка. Зайвий раз говорити про те, який успіх супроводжував вийшов в 1956 році на екрани фільму «Карнавальна ніч» і наскільки стала популярна дівчина, запально виконала пісню «П`ять хвилин», немає потреби. Правда, на тлі тріумфального початку творчої діяльності друга половина п`ятдесятих - шістдесяті роки виглядали для актриси Гурченко блідо. Настільки блідо, що до сих пір дуже популярною і рясно цитованої в кожній другій статті про Людмилу Марківні думкою є теза, ніби після «Карнавальної ночі» через чиїхось заздрісних інтриг її не запрошували зніматися в кіно близько десяти років.
У діаманта граней багато ...
Можливо, в будь-якому інтерв`ю їжу для таких тез дала сама Гурченко, у якій справді від шістдесятих років могло скластися враження минулих даремно років, особливо з урахуванням очікувань і можливостей. У ті часи їй просто не пощастило отримати роль, яка за масштабом або за популярністю могла б зрівнятися з «Карнавальної ночі». Можливо, саме цим пояснюється, що більшу частину своїх нечисленних театральних робіт Людмила Марківна здійснила в першу половину шістдесятих (в «Современнике» і в Театрі кіноактора). Але якщо елементарно подивитися на фільмографію актриси, то виявиться, що лише з 1960 по 1969 роки вона знялася в тринадцяти картинах, в деяких з них в головних ролях. І це не кажучи вже про кінець п`ятдесятих - так, відома музична комедія «Дівчина з гітарою» з Гурченко в головній ролі датується +1958 роком.
