Модель Емілі Ратажковскі підкорила ангельською зовнішністю

Коли я росла, мій тато ласкаво називав мене жінка-дитина. Нею я і була: 12-річна дівчина з грудьми розміру D, яка до сих пір боялася спати одна і просила маму ночувати в її дитячій ... У восьмому класі директор школи перед усіма моїми однокласниками і вчителями потягнула мене за лямку бюстгальтера, тому що вона виглядала з-під футболки і порушувала шкільний дрес-код. Потім, коли мені було 13, наша родичка прийшла на шкільний спектакль, в якому я грала. Пам`ятаю, я відчувала себе дуже красивою - засмагла, з блиском для губ, в червоному топі і міні-спідниці на блискавки. Потім, за сімейною вечерею, родичка бідкалася моїй мамі: вона була стурбована тим, як я виглядаю і як на мене дивляться чоловіки. Вона пояснювала, що мені потрібно бути обережною. Коли мені було 15 років, дорослі переживали, що я так рано почала працювати моделлю. Вони чули чимало страшних історій про жахливі чоловіках, які домагаються юних дівчат, про агентів, які змушують дівчаток худнути. Як не дивно, найскладнішим в моїй юності було знайти спільну мову саме поза модельної індустрії, а не всередині її. Вчителі, друзі, дорослі, бойфренди - люди, які не були пов`язані будь-якими правилами, як ті, хто працює в модельному бізнесі, - часто ставали тими, хто змушував мене відчувати. Я відмовляюся жити в цьому світі засудження і мовчазних докорів. Не можна будувати своє життя під тиском з боку інших, і мені хочеться, щоб світ зрозумів: реакція людей на мою сексуальність - проблема цих людей, а не моя. Оспівувати жіночу сексуальність - складне завдання, але якщо ми не навчимося це робити, ким же ми станемо?