Серіал «Фортеця» народився з тісної співпраці «Централ Партнершип» та кіностудії «Білорусьфільм». У 2010 році за підсумками спільної праці на екрани був випущений повнометражний фільм «Брестська фортеця». Незабаром фільм розбили на чотири частини, додали до нього історичну хроніку і епізоди, які не ввійшли в «повний метр», поміняли назву. Так фільм «Брестська фортеця» став серіалом і вийшов в ефір уже як «Фортеця».
сюжет серіалу
Серіал розповідає про самому початку Великої Вітчизняної війни. Дія картини починається 21 червня 1941 року на найзахіднішому краю Радянського союзу на кордоні з Польщею. Брестська фортеця - перший гарнізон, на який припадає удар ворога. Лейтенант Андрій Кіжеватов, майор Петро Гаврилов і комісар Юхим Фомін - вони і безліч інших людей несуть свою службу в фортеці, не підозрюючи про те, що їх чекає. Та й сама фортеця вже давно перетворилася з військового зміцнення в обжиті житлові приміщення, де крім військових мешкають їхні дружини і діти.
Історія, що розгортається на очах у глядачів, розказана від імені хлопчика-трубача Саші Акімова, що грає в полковому оркестрі. Він був у фортеці в день початку війни, коли почалася довга виснажлива облога. Він став зв`язковим між тими, кому вдалося вистояти після першого удару. І вижив, незважаючи ні на що.
Інтерпретація або бачення?
У серіалі події оборони фортеці показані досить вільним чином, так як кинематографичность важливіше достовірності. Проте, серіал оцінюють, як достовірний, навіть якщо не за сцени довоєнного побуту, то за імітацію бомбардування і розстрілів. Достовірність подібного роду фільмів робить їх гіркими і зворушливими, дивно проникливими просто тим, що вони засновані на реальних подіях.
«Фортеця» вибиває сльозу, якщо так можна сказати. Ідилічна картинка довоєнного побуту, закоханості, сімейні відносини, дрібні сварки, фільми, святковий настрій - все це порушується нещадністю і руйнівною силою війни. Герої Брестської фортеці ще вчора просто несли службу з охорони кордону, ніхто з них не думав, що на наступний день вони стануть на шляху ворога, виявляться в центрі військових дій. Вони чекали на допомогу, але ніхто не прийшов. Захисники Брестської фортеці протрималися чотири місяці майже без їжі і води, з мінімальними запасами зброї і боєприпасів. Історія цього протистояння досі овіяна легендами і домислами.
У серіалі мало домислів?
Не знайшлося достатньо місця і для підвалів фортеці, в яких ховалися захисники, вони показані лише мигцем. У той же час не можна не відзначити, що серіал знімався там же, де сталася шістдесят років тому трагедія: за півкілометра від справжньої фортеці була збудована її копія для зйомок. Під час будівництва декораційних укріплень були знайдені і перепоховані останки радянських солдатів. Масовку ж склали жителі Бреста, серед яких цілком можуть знайтися нащадки тих, кому вдалося вижити в ті страшні дні. У героя ж серіалу, Паші Акімова, є реальний прототип Петя Клипа, який пережив облогу Брестської фортеці. Так що все, що можна було зробити для «історичності» серіалу, його творці зробили. І ці чималі зусилля заслуговують на особливу увагу, з урахуванням того, що адекватність історії та дотримання правдивості простіше ігнорувати.
Акторський склад
У «Фортеці» знялося чимало відомих акторів: Олексій Копашов Павло Дерев`янко, Олександр Коршунов, Андрій Мерзлікін, Євген Циганов, Анна Цуканова, Максим Костромикін і багато інших. Режисером і співавтором сценарію серіалу виступив Олександр Котт. Автор ідеї та генеральний продюсер проекту - Ігор Угольников.
Серіал вийшов у повній відповідності до вимог військово-патріотичного жанру. Очистити фільм від нальоту радянської історіографії до кінця не вийшло, так як в умах і авторів сценарій, і операторів, і навіть акторів вже закріпилося розуміння того, як треба знімати фільми про війну. І манера викладу, типова для радянського періоду, проскакує то тут то там, що робить фільм гірше, треба відзначити. І як все «чесні» фільми про війну «Брестська фортеця» змушує глядача співпереживати, що потрібно.
Але в даному випадку глядач якісь десять-двадцять хвилин бачить перед собою простенький військовий побут, а потім на нього обрушується лавина військової техніки, бруд, пил, вибухи, море трупів, розгублені люди - і ця трагедія зведена в такий абсолют, що до третьої серії під нестямні крики і сльозливі сцени можна починати пити чай. Абсолютність стомлює.