Петро Красилів ставиться до того рідкісного типу щасливчиків в колі акторської братії, який виявляється неймовірно затребуваним вже відразу першої появи на екрані. Коли вийшов відомий серіал «Бідна Настя», де Красилів виконав роль поручика Михайла Рєпніна, про молодого і привабливому актора відразу заговорили як про майбутню зірку. Точність цих пророцтв Петро потім підтвердив багатьма іншими своїми роботами.
Але не слід думати, що він прийшов в кіно абсолютним дилетантом - зовсім немає, у нього за плечима до того моменту вже була серйозна театральна школа. Петро Красилів ще зі шкільної лави чомусь був твердо впевнений у тому, що стане саме актором, і більше ніким. Та й уважні педагоги знаходили його надзвичайно артистичним. Він вступив до театрального коледж при РАТІ, причому відразу на другий курс, а потім встиг закінчити ще й Вище театральне училище імені Щепкіна. Відразу по його закінченні Красилова взяли в «Театр Російської Армії», і актор тепер каже, що він і справді віддавав там борг Батьківщині. І дійсно, молоді учасники театральної трупи вважалися військовослужбовцями.
Почуття без взаємності
Встиг Петро попрацювати і в «Ленкомі», але все ж остаточним його притулком став Російський Академічний молодіжний театр. Багатьом його завсідникам Красилів запам`ятався блискуче зіграної роллю Ераста Фандоріна в постановці за романом Бориса Акуніна «Азазель». Роль дівчини, в яку за сюжетом був закоханий його герой, дісталася Неллі Уварової. Петро потім зізнавався, що він і справді відчував у ту пору до Неллі ніжні почуття, але вона не відповіла йому взаємністю.
Проте, цей емоційний досвід знайшов абсолютно несподіване продовження під час зйомок культового серіалу від телеканалу СТС «Не родись красивой». Герой Красилова - Роман Малиновський, як відомо, спочатку ставився до самобутності Каті Пушкарьової досить упереджено. Недолюблював її, м`яко кажучи. І за сценарієм Красилові належало витримувати подібний настрій до кінця, але він вирішив зіграти Романа по-своєму. Його герой протягом серіалу змінює своє ставлення до Каті від відкритого нехтування до стриманого захоплення.
