Прислів`я та приказки про весну для дітей
Прислів`я та приказки про весняні зміни в природі для дітей
Ай, ай, місяць травень: теплий, а голодний!
Квітень з водою, а травень з травою.
Без додолу-батюшки не чекай хліба від землі-матінки.
В землю не покладеш - і з землі не візьмеш.
У березні курка з калюжі нап`ється.
В поле звіз гній - з поля хліба віз.
Весняний день рік годує.
весняний дощ ростить, осінній гноїть.
Весняний лід товстий, так простий- осінній - тонкий, та чіпкий.
Весна та осінь - на дню погод вісім.
Весна днем красна.
Весна - запали снігу, заграй ярки.
Весна красна квітами, а осінь - пирогами.
Весна красна квітами, а осінь - снопами.
Весна червона, а літо жнивну.
Весна не м`ясні, осінь не молочна.
Навесні відро води - ложка грязі- восени ложка води - відро бруду.
Навесні голобля за одну ніч травою обростає.
Весною годину випустиш - роком не надолужиш.
Навесні годиною відстанеш - тижнем не наздоженеш.
Навесні що рікою проллє - краплі не відать- восени ситцем просеет - хоч відром черпай.
Весною добу мочить, а годину сушить.
Вітер сніг з`їдає.
Весняна пора - поїв і з двору.
Повертай землі борг - буде толк.
Галопом НЕ напашешься.
До пори до часу не сіють насіння.
Добра земля - повна мошна- худа земля - порожня калитка.
Землю орати - не в бабки грати.
Землю зігріло, чи не запізнися з посівом.
Мерзли насіння завжди пізно сходять.
І поїмо, і станцюємо, тільки ріллю спашем.
Як в травні дощ, так буде жито.
Як осика затремтить, так і худобу в поле ситий.
Клади гній густо, не буде в коморі порожньо.
Коню - овес, а землі - гній.
Красна весна, та голодна.
Хто ледачий з сохою, тому всі рік поганий.
Хто орати не лінується, у того і хліб народиться.
Хто перший сіє, той перший і прибирає.
Хто рано сіє, насіння не втрачає.
Хто спить весною - плаче зимою.
Зозуля закувала - пора сіяти льон.
Краще будь голодним, а добрим насінням засівай.
Жаба з голосом - цей овес.
Травень холодний - рік голодний.
Травнева трава і голодного годує.
Березень - з водою, квітень - з травою, а травень - з квітами.
Березня сухої та мокрий травень - буде каша й коровай.
Чи не земля погана, а сівач поганий.
Не лінуйся з плужком - будеш з пиріжком.
Чи не молі літа довгого, молі теплого.
Чи не бенкети бенкетувати, коли хліб засівати.
Чи не потрудитися, так і хліба не добитися.
Не той хліб, що в полі, а той, що в засіках.
Овес любить хоч в воду, та в пору.
Вівсянка заспівала веснянку: «Покинь сани, візьми віз!»
Одна ластівка не чинить весни.
Одне зерно жменю дає.
Осінь каже: я поля уряжени, весна каже: я ще подивлюся.
Тому не можна, що земля мерзла.
Оремо та сіємо, хвалитися не вміємо, а урожай зберемо.
Ріллю орють - руками не махають.
Поганий овес - наковтаєшся сліз.
Плуг від роботи блищить.
Прилетів кулик з замору, приніс весну з неволі.
Жито каже: «Сей мене в золу та в пору», а овес каже: «Топчи мене в бруд, а я буду князь».
Побачив гайвороння - весну зустрічай.
Вже щука хвостом лід розбиває.
Хліб на хліб сіяти - ні молотити, ні віяти.
Що посієш те й пожнеш.
Що посієш, те й пожнеш, що пожнеш, то і посієш.
